Мудаки. Арабески

Кожен час має своїх героїв. Про них співають пісень, пишуть книжки, створюють фільми, їх наслідують — лицарі, воїни, мислителі, поети, музиканти… Змінюються часи, змінюються герої. На відміну від попередників, герої нашого загадкового часу - діти «стихійної демократії», просто живуть. 18 років невдалих спроб створити українське громадянське суспільство призвели до епідемії соціальної хвороби — «мудацтва», що передається не стільки через український політикум або викривлену економічну модель, скільки від обивателя до обивателя, як контактним, так і неконтактним шляхом. Наше «громадянське мудацтво» делегувало просвіщенному політикуму й надутим скоробагатькам право крутити суспільством. Мудаки, за визначенням, — люди, неадекватні ситуації, в якій опинилися, рухаються хибним шляхом і вперто вкладають свої зусилля в марноту-марнот. Чи зможемо висміяти і вчинити "замах на вбивство мудака" — передусім у собі, у своєму ближньому, в українському суспільстві?